Головна » Князь Ярослав Мудрий » Дружина Ярослава Мудрого – Інгігерда Шведська

Коротка біографія

Св. Ингрид (Э.Якушин, 2009, 20х25, холст, масло.)
Св. Інгрід (Е. Якушин, 2009, 20х25, полотно, масло.)
Інгігерда (Ingegerd Olofsdotter) – дочка першого християнського короля Швеції Олафа Шетконунга і королеви Астрід, яка народилася в 1001 році. В якості гарантії миру між Швецією і Норвегією повинна була вийти заміж за короля Норвегії Олафа II. Весілля мало відбутися восени на кордоні двох держав на березі річки Ельв. Відповідно до досягнутих угод восени 1018 року Олаф II прибув на кордон для побачення з нареченою і її батьком, але їх там не виявилося.

Надіслані до Швеції гінці привезли невтішну звістку: ще влітку до Олафу Шетконунгу прибули посли від новгородського «Конунга Ярицлейва», шведський король видав свою дочку за майбутнього Київського князя і правителя Русі Ярослава (Мудрого), сина Володимира Святославича, який княжив тоді в Новгороді. Олаф II одружився на зведеній сестрі Інгігерди Астрід.

Скандинавські літописи так пояснюють подію:

“Олаф зіскочив з коня, повернувся до дочки І сказав:” Знаєш, Інгігерд, як би ти не любила цього товстуна, тобі не бувати його дружиною, а йому твоїм чоловіком. Я видам тебе заміж за такого правителя, який гідний моєї дружби. Але я ніколи не стану другом людини, який захоплював мої володіння і завдавав мені багато шкоди грабежами і вбивствами”.

Принцеса Інгігерда поставила свої умови:

“Якщо я вийду заміж за конунга Ярицлейва, то хочу я у весільний дар собі Альдейгьюборг і те ярлство, яке до нього відноситься”. 

Художник Эдуард Якушин "Св. Ингигерда"
Художник Едуард Якушин “Св. Інгігерда”

У Новгород Інгігерда прибула влітку 1019 року. Перед весіллям вона перейшла в православний обряд і отримала співзвучне з колишнім ім’я “Ірина”.

Згідно “Сагам про Олафа Святого”, за шлюбним договором принцеса Інгігерда отримала в придане місто Альдейгаборг (нині село Стара Ладога) з прилеглими землями, що отримали з того часу назву Інгерманланд – “землі людей Інгігерд”.

Є версія, що Інгігерда була другою дружиною Ярослава, так як першу дружину руського князя в 1018 році захопив у полон польський король Болеслав і разом з сестрами Ярослава назавжди відвіз до Польщі.

А. И. Транковский. Ярослав Мудрый и шведская принцесса Ингигерда
А. І. Транковський. Ярослав Мудрий та Шведська принцеса Інгігерда

Роль у державних справах

Якщо вірити збереженим сагам-Ігігерда брала безпосередню участь у державних справах. “Сага про Еймунда” називає Ярослава не дуже щедрим, а іноді і відверто жадібним. Він неодноразово затягував зі сплатою платні Еймунду, так сталося і після завершення міжусобної війни. Це спонукало Еймунда розірвати домовленність з Ярославом і перейти на бік його племінника (в Сазі названого братом) Брячислава Полоцького (конунга Вартилава).

Незабаром між Брячиславом і Ярославом почалася війна, після того як Ярослав зажадав віддати деякі міста Полоцького князівства. Під час цієї війни Інгігерда разом з ярлом Рогнвальдом брала участь у спробі вбивства конунга Еймунда. Перед замахом Еймунд відгукувався про неї так:

“…- Я їй не довіряю, тому, що вона розумніша за Конунга Ярислейфа, але не хочу ухилятися від бесіди з нею.”

Еймунд і Рагнар захопили в полон Інгігерд, після чого Еймунд переконав її укласти мир між князями, умови якого історики вважають явно фантастичними: Ярослав зізнається великим князем і тримає Новгород, Брячислав стає князем в Києві, а Еймунд — в Полоцьку.

Велика княгиня заснувала в Києві перший жіночий монастир в ім’я своєї покровительки — святої великомучениці Ірини і, за звичаєм того часу, не тільки дбала про монастир, а й керувала ним.

У 1045 році Ярослав і Інгігерда попрямували в Новгород з Києва на закладку Софійського собору.

Ирининский столб, уцелевший от Ирининского монастыря в Киеве
Ірининський стовп, вцілілий від Ірининського монастиря в Києві

Роль у міжнародних відносинах

Після завоювання Англії датчанами в 1016 році, сини англійського короля Едмунда Железнобокого і племінники короля Едуарда Сповідника англійські принци Едуард і Едмунд бігли спочатку в Ладогу, потім у Новгород, потім у Київ до Ярослава і Інгігерді, а потім в Угорщину.

У Новгороді довго гостював її колишній наречений, вигнаний норвезький король Олаф II з малолітнім сином. Збереглися чутки, згідно з якими під час перебування Олафа в Новгороді Інгігерда “мала з таким нареченим таємний любовний зв’язок”. Інгігерда переконала Олафа залишити його сина Магнуса на Русі. Принц Магнус повернувся на Батьківщину лише тоді, коли княгиня переконалася, що норвежці віддадуть йому престол батька, загиблого відразу після повернення до Норвегії в 1030 році.

У Великому Новгороді загиблого короля Олафа шанували як мученика. За легендою, Олаф володів даром зцілювати хворих. Одного разу до княгині Ірині прийшла жінка, яка просила допомогти її малолітньому синові, який задихався від хвороби горла. Інгігерда послала гінця до Олафу, який погодився допомогти, коли дізнався, хто передав прохання допомоги. Олаф погладив горло хлопчика і дав проковтнути шматочок хліба, і дитина зцілився.

Олаф II Святой, король Норвегии (Pius Welonski, 1893)
Олаф II Святий, король Норвегії (Pius Welonski, 1893)

Діти Інгігерди та Ярослава Мудрого

У деяких джерелах стверджується, що Інгігерда навчила своїх дітей скандинавським мовам, і вони знали саги. Всього в сім’ї Інгігерди і Ярослава народилося дев’ять дітей:

Смерть і поховання

За однією з версій, померла в Новгороді 10 лютого 1050 (або 1049-1051), а за іншою овдовівши в 1054 році, вона постриглася в черниці під ім’ям Ганна і померла в Новгороді 10 лютого 1056, прийнявши перед смертю схиму. Постриг Ірини-Інгігерди був першим у великокняжому будинку, з нього почалася традиція постриження руських князів і княгинь після виконання ними боргу правителів народу.

Збираючи відомості про Інгігерд, Н.М. Карамзін відвідав Новгород, де в архієрейському будинку виявив стародавні ікони з її зображенням. На них вона значилася як свята Ганна. Таке ж ім’я княгині він виявив в тексті Софійського статуту із зазначенням, що пам’ять її слід було відзначати 5 вересня і 4 жовтня. Оскільки дослідник знав, що християнським ім’ям Інгігерд було Ірина, то він вирішив, що перед смертю вона прийняла постриг під ім’ям Ганна.

Історик виявив всередині храму на самому видному місці поховання Володимира і Ганни. Над її труною на стіні значився такий напис:

“Свята благовірна княгиня Ганна, мати святого благовірного князя Володимира Ярославича, шведська королева, Олава Першого, шведського короля, донька. Називалася в своїй землі Інгегерда, яка раніше була наречена Олава, короля норвезького, потім дружина Ярослава Володимировича Новгородського і Київського. Преставилася в літо від с. м. 6559, від Р. X. 1051. Покладені мощі її в Новгородському Софійському Соборі”.

У шведських джерелах також повідомляється, що після смерті Інгігерди Регнвальд не захотів повертати Ладогу новгородцям, і їм довелося відбивати місто силою. Пройдуть століття, але боротьба між Швецією і Росією за Інгерманландію не буде закінчена і виллється в затяжний конфлікт – Північну війну 1700-1721 років.

Оціни статтю - допоможи проекту:
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Loading...